Проанализировано состояние оксидантно-антиоксидантной системы, системы сывороточных ингибиторов протеаз и протеолитической активности сыворотки крови у больных туберкулезом легких с сопутствующим хроническим бронхитом. Доказано, что показатели этих систем отображают тяжесть специфического процесса и не зависят от длительности течения туберкулеза, его клинических форм, а также сопутствующего хронического бронхита.

Рассмотрено состояние системного и местного иммунитета у больных туберкулёзом лёгких в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием лёгких. Установлено, что сочетанное течение заболеваний сопровождают изменения в системном иммунитете: нарушения Т- и В-звеньев, фагоцитарной активности моноцитов и нейтрофильных гранулоцитов. Нарушения местного иммунитета проявляются повышением количества клеток в смыве, резким снижением их жизнедеятельности, снижением уровня секреторного иммуноглобулина А, лизоцима и циркулирующих иммунных комплексов, что сочетается с уменьшением числа альвеолярных макрофагов и их дисфункцией, а также значительным повышением процента лимфоцитов.

Вивчено закономірності формування поєднаного перебігу туберкульозу легень і хронічного бронхіту. Виявлено 62,8 % випадків хронічного бронхіту серед пацієнтів з вперше діагностованим туберкульозом легень. Встановлено три основні етіопатогенетичні варіанти розвитку хронічного бронхіту у разі туберкульозу легень. Досліджено параметри системного і місцевого імунітету, показники системи протеолізу, сурфактантної та оксидантно-антиоксидантної систем і морфологічні особливості слизової оболонки бронхів. Обгрунтовано визначення ранньої стадії хронічного бронхіту, розроблено систему ранньої діагностики порушень бронхіальної прохідності та схему процесів, які призводять до виникнення неспецифічного ендобронхіту в пацієнтів з туберкульозом легень. Доведено, що бронхообструктивний синдром у даної категорії хворих пов'язаний з туберкуліновою алергією. Запропоновано новий підхід щодо імунокорекції та лікування туберкульозу в поєднанні з хронічним бронхітом, встановлено клінічну ефективність ізофону та спільного застосування імпратропіуму броміду і сальбутамолу сульфату для лікування поєднаної патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-2 + Р412.3-2

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Хвороби легень

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Останнім часом зростає відсоток пацієнтів із синдромом цервікалгії, це пов'язано в першу чергу з тривалим статичним перебування в сидячому положенні, стресовими ситуаціями, локальним переохолодженням, блокуванням фасеточних суглобів та незграбним рухом в шийному відділі, що призводить до значного погіршення якості життя таких пацієнтів. Для підвищення ефективності відновлення осіб з синдромом цервікалгії, доцільно крім медичного діагнозу поставити реабілітаційний за Міжнародною класифікацією функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я (МКФ), який буде показувати всі порушення пацієнта на рівні структури, функції, діяльності, участі та факторів середовища. Мета роботи - встановити реабілітаційний діагноз пацієнтам з синдромом цервікалгії на основі МКФ. У дослідженні приймали участь 30 осіб віком від 32 до 46 років із синдромом цервікалгії. Методи дослідження: клінічні, інструментальні та соціологічні. За результатами фізіотерапевтичного обстеження та МКФ були виявлені у осіб з синдромом цервікалгії порушення у вигляді больових відчуттів, обмеження рухливості, зниження пропріоцепції, тонусу м'язів у шийному відділі хребта та толерантності до фізичних навантажень. Висновки: поставлений реабілітаційний діагноз на основі МКФ, аналізу функціонування та обмежень осіб з синдромом цервікалгії на рівні структури, функції, діяльності, участі та констатувальних факторів, дозволить підвищити ефективність відновлення пацієнтів з даною патологією та покращити їх якість життя.